Бхарат-натьям, що вирізняється своєю динамічністю, точністю та різноманіттям рухів, — найпопулярніший в Індії і найвідоміший за її межами класичний танцювальний стиль
Бхарат-натьям, що вирізняється своєю динамічністю, точністю та різноманіттям рухів, — найпопулярніший в Індії і найвідоміший за її межами класичний танцювальний стиль. Він є одним з найдревніших — його творцем вважають бога Брахму, який назвав мистецтво танцю п’ятою Ведою. За наказом Брахми танець приніс людям мудрець Бхарата, богом-покровителем цього мистецтва вважається Шива. Бхарат-натьям почав розвиватися в штаті Таміл Наду на півдні Індії приблизно в Х ст. н.е., а свого сучасного вигляду він набув на початку ХІХ ст. Різні пози цього стилю висічені на стінах храмів Південної Індії.
На самому початку Бхарат-натьям виконувався лише храмовими танцівницями і мав виключно сакральне значення. Він був частиною щоденного ритуалу — у дні свят танцівниця відігравала не менш важливу роль, ніж жрець. В танцях вона розповідала про бога, на честь якого побудований храм, змальовувала його подвиги у боротьбі з демонами та злими духами. Вважалося, що події танцю ніби відбувалися знову, і для того, щоб бог міг перемогти ворога, танцівниця мала виконати свій танець бездоганно. З часом утворилися різні школи, які акцентували різні аспекти чистого танцю: одні підкреслювали його витонченість, інші розробляли складні ритмічні композиції.