Витинанки існують у різних народів з давніх-давен — як прикраси, що нашиваються на одяг та взуття, а також для оздоблення житла
Витинанки існують у різних народів з давніх-давен — як прикраси, що нашиваються на одяг та взуття, а також для оздоблення житла. Коли з’явився папір, з якого так легко щось вирізати, вони стали переважно паперовими. Перші паперові витинанки з’явилися, звісно, на батьківщині паперу — в Китаї, там вони були відомі вже у VІІ–ХІІ століттях. Жінки напередодні свята весни наклеювали на вікна традиційні паперові узори, драконів, квіти, різні символи. У Західній Європі витинанки набули розвитку у вигляді складних дзеркальних сюжетно-образних композицій, подібних до графічних зображень. Слов’янські народи використовували витинанки здебільшого як декоративний елемент в народних традиційних орнаментах.
В Україні попередниками цього виду мистецтва були витинанки зі шкіри й тканини. Відомий всім кептар і донині, крім рясної вишивки, щедро обшивається різними вирізаними зі шкіри деталями. На Полтавщині до початку ХХ століття, а в деяких регіонах — аж до Великої Вітчизняної війни, верхній жіночий одяг-юпка декорувався аплікаціями з оксамиту чи іншої тканини. Часто це були зображення дерева життя, симетричних стилізованих галузок, декоративних елементів. Сучасні кожушки і куртки теж оздоблюють подібними прикрасами.
Коли папір став досить дешевим — у середині ХІХ століття — і ним могли користуватися вже всі верстви населення, прикраси-витинанки увійшли в побут міщан та селян. Їх можна було побачити у хатах на вікнах, стінах, сволоках, на печі, іноді вони навіть замінювали собою настінні малюнки. Особливо поширеним в українській хаті було оздоблення божників та мисників. У вигляді ажурних серветок витинанки прикрашали полиці буфетів та тумбочок між вікнами. В українських хатах часто можна було зустріти зображення дерева життя — на гіллі цих дерев часто розміщували птахів, а під деревами — людські постаті. На свята теж виготовлялися різні витинанки: у вигляді сніжинок-зірочок, барвінку, хреста чи постатей ангелів. Витинанка-хрест мала охоронно-символічне значення — її чіпляли на сволок, над дитячою колискою.
Витинанки розповсюджені по всій Україні, проте кожен регіон має самобутні, притаманні лише йому риси. Так, витинанки західних областей розмиті та дрібно орнаментовані, як їхні писанки та рушники; подільські витинанки продовжують традиції народних килимів, гончарних розписів, вишивок; витинанки Дніпропетровщини перегукуються з петриківським розписом. Крім того, в кожній паперовій прикрасі проглядає стиль окремого майстра.
Під час майстерні ви навчитеся не класичній витинанці чи витинанці якоїсь зі шкіл. Майстер створює авторські роботи, і головне для нього — не просто пояснити, як відтворювати відомі форми кліше, а відкрити через витинанку свої творчі сили. Увага — вам будуть потрібні ножиці!:)